Translation:B powerplant txt/uk

Плани споруд — Енергостанція

РІВЕНЬ ТАЄМНОСТІ: ЧОРНИЙ

Підрозділ реагування на позаземні загрози "PHALANX"

Резюме споруди, Допуск: СІГМА — Тільки для командувача

Дата: 16 березня 2084

Від: Мйр. Марсель Леклерк, Командуючий бази, PHALANX, Атлантична оперативна група

Огляд

Вже на початку свого існування, PHALANX зіткнувся з проблемою забезпечення своїх енергетичних потреб. У середині п'ятидесятих років минулого сторіччя, бази були залежними від великих джерел енергії за своїми межами (таких, як ГЕС), з якими їх пов'язували кілометри високовольтних проводів. Будь-яка аварія на цій мережі просто паралізувала усю роботу. Знадобилася російська ядерна революція, щоб забезпечити повну енергетичну автономію наших підземних баз, навіть при дуже енергоємних дослідженнях.

Для нашої Енергостанції ми обрали німецький РРВП (Реактор Розщеплення Високої Потужності), дуже ефективну конструкцію «підсилювача енергії». Це реактор суб-критичного типу, що здатний забезпечувати розщеплення без постійної ланцюгової реакції. Замість неї він використовує зовнішнє джерело нейтронів (у нашому випадку прискорювач часток), щоб стимулювати реакцію. Такий метод виробляє достатньо енергії для підтримки роботи як самого прискорювача часток, так і решти бази.

Замість урану, в наших РРВП ми використовуємо торій. Всього через 500 років, більшість його відходів розкладеться природно до рівня радіоактивності звичайного вугілля. Для порівняння, ось періоди напіврозпаду ізотопів, які використовувались у старих реакторах та ядерній зброї: 24 110 років для плутонію (Pu-239) та 700 мільйонів років для урану (U-235). Короткий термін радіаційної активності відходів, значно полегшує їхню обробку у інтегрованому «постпроцесорі збіднених часток». Після повного циклу такої обробки, відходи РРВП розпадуться до безпечного для людини рівня радіоактивності всього через тиждень.

У конструкції нашої Енергостанції, ядро реактору та машинерія розташовані значно глибше, ніж решта бази. Лише охолоджувальні резервуари та службові входи знаходяться на загальному рівні. Це захищає від можливого, хоча і малоймовірного, ризику розплавлення ядра у випадку повної втрати контролю над температурою.

Я визнаю, що майже слово в слово скопіював технічні дані з різних прочитаних мною брифінгів. Хоча ядерна фізика це і не мій профіль, але я чітко розумію цю інформацію. Вихідних потужностей станції достатньо для забезпечення усіх потреб стандартної бази. Якщо на базі встановлено багато енергоємних споруд на зразок лабораторії, може знадобитися й друга Енергостанція, але тільки якщо можливо організувати її безпеку та охорону. Безпосередньо на базі ми можемо зберігати велику кількість палива для станції, у спеціальному захищеному контейнері, який можна поповнювати при потребі. Запас такого контейнера може забезпечувати базу паливом ціле десятиріччя.

Рекомендована доктрина

Кожна база потребує хоча б одну Енергостанцію, без неї багато важливих споруд (зокрема Командний Центр) не зможуть функціонувати. Додаткова станція може знадобитись на енергоємних базах, для забезпечення повноцінної роботи.

Наша стратегія захисту бази повинна приділяти особливу увагу Енергостанції. Пошкодження охолоджувальних резервуарів може призвести до катастрофи — якщо ми втратимо занадто багато охолоджувальної рідини, розплавлення ядра буде важко уникнути. Ми можемо вимкнути реактор перед початком атаки, але нам доведеться витратити чимало часу, щоб знову запустити його. У цей час, ми не зможемо використовувати будь-яку енергозалежну техніку чи механізми: радар, лабораторні прилади та навіть ангарні підйомники.

Додатки

Немає.