Translation:Storyline Final/uk

From UFO:AI

Послідовність

«Вступ»

[intro_sentence1] 2084 рік. Планета Земля, не саме тихе місце у Всесвіті, насолоджується порівняно спокійним періодом. Криваві сутички початку ХХІ століття перетворилися на далекі спогади, але не забуті зовсім. Для більшості народів Землі, Друга Холодна Війна стала таким же привидом з минулого, як і Світові війни для дітей початку ХХ століття.

[intro_sentence2] У кінці сторіччя, після того, як нові технології та сучасна медична допомога стали доступними країнам третього світу, конфлікти перестали бути буденністю. Жахи Другої Холодної Війни загасили полум'я тероризму у людських серцях по всьому світі, від колишніх США до Індії. Так як усі нації отримали рівні представницькі права в ООН, класова боротьба перейшла у політику. Стандарти життя повільно ростуть навіть у найбідніших закутках світу. Країни об'єдналися навколо реформованої ООН, яка успішно контролює світові уряди. Роздроблені групки менших націй, налякані появою потужних політичних блоків, які гуртувалися навколо Китаю та Європейського Союзу, самі об'єдналися у сильні політичні ліги... а потім побачили, що у них немає сусідів, з якими можна безпечно почати війну. Вперше в історії людства, закон і порядок панують на трьох чвертях планети.

[intro_sentence3] Багатьом мешканцям Землі видається, що все йде як слід...

[intro_sentence4] Першої атаки зазнало місто Мумбаї, 3-го березня 2084-го року. Шість невеликих НЛО з'явилися нізвідки, залишились непоміченими численними радарними станціями, які зондували небо над містом, і приземлилися у найбільш населеному місті на Землі. Ніяких попереджень, ніяких пояснень. Лише за дванадцять кривавих годин, вони розправились з двадцятьма тисячами невинних мешканців і трьома батальйонами елітних військ. Лише масивний опір об'єднаних сил Співдружності зміг зупинити просування прибульців. Після цього, так само раптово, як вони і з'явилися, прибульці відступили до свого корабля й стрімко піднялися на орбіту, залишивши по собі лише розорені вулиці міста.

[intro_sentence5] Надзвичайна нарада ООН не змогла дійти кінцевого рішення. Швидкі та шалені вторгнення продовжуються, цього разу в Бонні, Йоганнесбурзі та Бангкоку. Деякі нації вдалися до дипломатії, надсилаючи прибульцям повідомлення на тисячах різних мов. Їхні слова були проігноровані. Впродовж годин, три міста були повністю очищенні від людського життя. Атаки були завершені ще до того, як земні війська отримали накази знищити загрозу. Прибульці не залишили по собі нічого, окрім залитого кров'ю бетону. Всі НЛО зникли без сліду, але сумнівів не було — вони ще повернуться...

[intro_sentence6] Через вісімдесят сім годин після першої атаки на Мумбаї, Земля проголошує війну. Наступні два тижні, армії Землі намагалися відбивати несподівані атаки прибульців, борючись на межі своїх можливостей. Їм вдається здобути надто мало перемог...

[intro_sentence7] Залишившись лише з однією альтернативою, ООН береться за справу. Зі старого, майже вікового обладнання струсили пил, і давно неіснуюче американське агентство з боротьби проти позаземних загроз "PHALANX" воскресло під новим прапором ООН. Вони присягнулися зупинити прибульців, щоб забезпечити виживання людської раси за будь-яку ціну.

[intro_sentence8] Фінансовані всіма вісьмома політичними силами, та набираючи солдатів з еліти їхніх армій, PHALANX представляють собою кращих із кращих, найпершу та єдину лінію захисту Землі. Вони не можуть дозволити собі поразку, інакше у людства не залишиться шансу.

(Для перекладу див. intro)

Записи НЛО-довідника

«Політична ситуація перед вторгненням»

У 2084 році, Земля перебуває в кращому стані, ніж вона була протягом останнього сторіччя. Мабуть вперше в історії, мир та взаємодія стали нормою, а не винятком. На жаль, сучасний стан справ можна пояснити лише описавши жорстокі події XXI століття.

У першому десятиріччі XXI ст. Близький Схід був найбільшою причиною хвилювань країн по всьому світу. Напруга зросла, коли Сирія, Йорданія та Афганістан утворили «Близькосхідний Альянс»,-- політичну структуру для об'єднання ісламського світу. Через деякий час, демократичні вибори в Іраку поклали край контролю США над країною, і разом з Пакистаном та Лівією країна приєдналася до Альянсу. У паніці, Ізраїль вирішив приєднатися до Європейського Союзу, приймаючи жорсткі правила контролю людських прав та ведення військових конфліктів. В результаті, їхня військова присутність у регіоні значно ослабла.

Проте у періоді між 2009 та 2010 роком, увагу світової спільноти привернув до себе Китай. Народна Республіка роками погрожувала своїм сусідам, але тепер час слів та похмурих обіцянок пройшов. У грудні 2010 року, повномасштабним військовим вторгненням, Китай захопив Тайвань. ООН направила китайському урядові низку суворих доган, які у більшості своїй були проігноровані. Світова спільнота довго обговорювала подію, але так нічого і не зробила.

Друга Холодна Війна розпочалася між США і Китаєм після того, як Республіка анексувала Північну та Південну Корею у 2012 році. Перед цим, секретним агентам Китаю вдалося відключити керування ядерним арсеналом Північної Кореї на три дні, дозволивши повномасштабне військове вторгнення. Добре тренована й оснащена китайська армія не залишила жодного шансу корейським дивізіям, обидві країни були окуповані ще до прибуття будь-якої допомоги із-за океану. Цей вчинок Китаю викликав ще більше гніву ООН, та на десятиліття послабив дипломатичні відносини між Китаєм і Росією.

Напруга у світі залишалася високою впродовж усієї Другої Холодної Війни, з постійними повстаннями на новоутворених китайських територіях, але зрештою, Китай та США не були готовими розпочати ядерну анігіляцію.

Війна де-факто закінчилась у 2031 році, коли економіка США не витримала непомірно високого військового бюджету і бюджетного дефіциту, що перевищив валовий продукт країни. Тим часом, ставши значно ліберальнішим у роки Холодної Війни, Китай отримав мантію світового лідера, не дуже розуміючи, що з нею робити. Можливо, китайським лідерам вдарила у голову жадоба до влади та гордість. Вони спробували перетворити країну у сталінську диктатуру початку XX сторіччя. Народу це не сподобалось...

На Землі ще ніколи не було такої громадянської війни. Офіцери часто називали її позашлюбним дитям В'єтнаму та Першої Світової. Бомбардування населення, масові страти полонених та тактичні ядерні удари по кількох містах -- Шанхаю, Сеулу та Нью-Делі, 7 червня 2034 року. Лояльні до уряду війська скинули шість атомних бомб, загальною потужністю 50 кілотон на позиції повстанців і людей, яких ті захищали. У наступні дні, урядова армія зазнала численних випадків дезертирства. Саме це призвело до капітуляції лоялістів 15 серпня 2036 року, після втрати шести мільйонів життів. Саме ця дата вважається офіційною датою закінчення Другої Холодної Війни.

«Після Війни»

Азійська Республіка

У наступні роки, реформована Республіка Китай поступово відмовилася від усіх завойованих територій, навіть від тих, які вони захопили багато віків назад. Натомість, вони запропонували їм вибір між незалежністю та місцем у новій урядовій раді нової Республіки. Після того, як комуністичний уряд капітулював, Тайвань узгодив всі розбіжності з материковим Китаєм, і одним з перших увійшов до складу Республіки. Тайвань швидко став важливим гравцем у новому уряді, і саме він вирішив вислати захоплених колишніх комуністичних лідерів до Гааги, щоб ті відповіли за свої військові злочини. Північна Корея, ще одна бунтівна країна, також проголосувала за залишення у складі Республіки, сподіваючись на економічний ріст і захист від диктаторів. Вони не залишаться розчарованими.
Сучасні історики називають відродження китайської економіки дивом. Перші прориви у нанотехнологіях були зроблені саме китайськими вченими, ведучи за собою численні контракти з медичною індустрією всього світу. Незважаючи на старі конфлікти і підозри, інші східноазійські країни поступово приєдналися до Республіки, яка незабаром була перейменована в Азійську Республіку, щоб вшанувати своїх нових членів. Зрештою, до них приєдналася навіть Японія, щоб підтримати свою згасаючу економіку і відновити кількість населення, яке постраждало у роки війни. Республіка продовжила дотримуватися своїх принципів, пам'ятаючи про жахливі події громадянської війни. За роки свого існування, вона створила репутацію надійного партнера, та здобула достатньо довіри та солідарності, щоб говорити за всі народи південно-східної Азії.
Завдяки комерціалізації нано та голографічних технологій, економіка Азійської Республіки повністю відновилася. У розпорядженні Республіки все ще знаходиться сильна та сучасна армія, тренована за найвищими стандартами у світі.

Революційні країни

Після послідовного краху США та Китаю, соціалізм у Південній Америці зазнав значних змін у роки після війни. Економічна смерть США підняла хвилю, яка принесла за собою революційний запал, і віднесла кілька країн подалі від впливу капіталізму. Однак через те, що демократичні структури вже були наполовину готові у більшості країн, ідеал народної влади нарешті міг би бути реалізований без корупції. Нова хвиля запропонувала поєднати принципи демократії із соціалістичними ідеалами.
Увесь континент з жахом дивився на ядерне бомбардування Шанхаю під час Другої Холодної Війни, що транслювали по телебаченню планети. Люди бачили все, до останніх секунд. Падіння Китаю завдало сильного удару новій хвилі. Люди побачили, до чого можуть призвести диктаторство і тоталітаризм.
Щоб не допустити китайського сценарію, декілька диктаторських країн почали «закручувати гайки», намагаючись не допустити повстань, але це призвело до конфліктів з великими латинськими країнами, зокрема Кубою, Бразилією і Аргентиною. Несподівано, останні «королі» Південної Америки залишились без союзників.
Один за одним вони поступились народові, і були замінені обраними урядами. Революція набирала, а не втрачала силу. Нові уряди підтримали вільну торгівлю, інтеграцію, та нарешті реалізували політику відкритих кордонів, використавши досвід Великого Європейського Союзу. Нова мережа автомагістраль по всьому континенту, зміцнила економіку і дозволила використовувати орні землі більш ефективно. Природні ресурси зазнали потужного використання, але і ціна за них була справедливою.
Сьогодні, ці країни зблизились настільки, що тепер більш відомі, як єдина політична структура -- «Революційні країни». Один об'єднаний уряд представляє цілий континент і контролює економічного "бегемота", який поступається лише Великому Європейському Союзу. Їхня армія нечисленна, вишкіл не є винятковим, але вона оснащена найсучаснішим обладнанням.

Об'єднана Америка

Після того, як економіка США почала руйнуватися у 2020 роках, все більше і більше людей почало перебиратись до Канади та Мексики. Вартість долара різко впала до безпрецедентного рівня, що привело до зубожіння мільйонів людей. Допомога Міжнародного Валютного Фонду та світової банківської спільноти допомогла зафіксувати вартість долара, після чого країна була зобов'язана прийняти план суворих реформ і продати більшу частину свого військового арсеналу. Щоб впоратись з виплатою 16 трильйонів боргу, країна заморозила свою процентну ставку і зосередила свій експорт на технологіях та товарах розкоші. Успішна реорганізація NASA та створений діючий прототип космічного літака, перетворили космос на ще одне джерело грошей для після-кризових США. Мис Канаверал почав пропонувати найдешевші космічні запуски на планеті, спочатку на їхньому прототипі, а потім і на повнофункціональних космічних літаках. Це значно допомогло країні, що починала шлях назад на вершину.
Співробітництво між північноамериканськими країнами розпочалося з фінансової допомоги Канади та Мексики, які хотіли підтримати свого найважливішого торгового партнера. Ріст кількості емігрантів також спричинив появу нових зв'язків між країнами. Під час несподіваного політичного повороту 2042 року, Мексика обрала президентом американського емігранта Естебана Вілла-Лобоса Ґарсія.
Результат виборів гаряче оскаржувався, але два перерахунки голосів поставили все на свої місця, і новий президент вступив на посаду у липні 2042 року. Зрештою, ефективна політика та особиста харизма об'єднали навколо Ґарсії більшість країни. І саме тоді він запропонував План Завтрашнього Дня.
Згідно з цим планом, Мексика, Канада та США мали об'єднатися в одну країну для того, щоб відродити північноамериканську наддержаву. У кількох суперечливих голосуваннях, більша частинна населення у всіх трьох країнах підтримала План: 52 відсотки у США, 64 відсотки у Канаді та 72 відсотки у Мексиці. Об'єднання було зрештою завершене у 2050 році, утворюючи Об'єднану Америку з домінуючих політичних сил Нового Світу. Космічна індустрія почала швидко розповсюджуватися по новій країні й Північна Америка впевнено стала на шлях до повного відновлення.
Сьогодні, державний борг ОА знизився з сімнадцяти мільярдів до двох, і стандарти життя вже майже повернулися до рівня перед кризою. Об'єднана Америка володіє найрозвиненішою космічною індустрією у світі, виконуючи 70 відсотків комерційних запусків на планеті. Країна експортує широкий спектр товарів, і за прогнозами вже через три роки стане знову платоспроможною. У військовому потенціалі країна найслабша серед усіх меганацій, у її розпорядженні є лише невелика армія добровольців, фінансована мізерним військовим бюджетом через договір з МВФ. Тим не менш, ті сили, що є у розпорядженні уряду добре треновані і надзвичайно мобільні, маючи змогу дістатися будь-якої точки Північної Америки за дві години.

Великий Європейський Союз

Повільно, але впевнено, Європейський Союз розширював свої кордони все далі і далі, з кожним новим десятиріччям. Перші кроки були зроблені на Близькому Сході, коли Ізраїль став країною-кандидатом у 2011 році. Пізніше, у 2017 році, Ізраїль разом з Туреччиною стали повноправними членами ЄС. Та ж сама резолюція включала у склад союзу і кілька атлантичних островів, роблячи цю подію найбільшим розширенням Європейського Союзу у XXI сторіччі.
Після суперечливого приєднання Ізраїлю, ЄС прийняв суворі закони щодо прав громадян, свободи релігії й розділення церкви та держави. Союз став першою західною супердержавою, що визнала Близькосхідний Альянс і, незважаючи на протести США, сприяла налагодженню відносин, в надії зменшити культурні конфлікти і загрозу тероризму. У більшості випадків, їхня політика була успішною.
У 2028 році, Гренландія, що почала швидко розвиватися завдяки імміграції з США, офіційно проголосила про свою незалежність від Данії. На щастя, не виникло ніяких військових конфліктів -- під тиском інших європейських країн, Данія неохоче визнала незалежність Гренландії, яка спочатку вирішила приєднатися у якості протекторату до США. Рішення було змінене, коли Гренландія отримала запрошення від Європейського Союзу стати повноправним членом. Це, і приєднання до Союзу кількох колишніх острівних атлантичних протекторатів США, підштовхнуло ЄС змінити своє ім'я на «Великий Європейський Союз».
Після подій Другої Холодної Війни, ВЄС завжди був в авангарді політичного розвитку. Він став єдиною західною країною, що підтримала голос недовіри Близькосхідного Альянсу до старої ООН, після неспроможності останньої діяти під час китайської експансії та громадянської війни. ВЄС також активно підтримував зусилля Альянсу для створення нової Організації Об'єднаних Націй, що змогла б приділяти увагу усім країнам світу та триматися тих принципів, на яких вона колись вперше була побудована.
Сьогодні, Великий Європейський Союз є найбільшою економічною та політичною силою у світі. Однак, потужний бюрократичний апарат і велика кількість членів, які не завжди мають спільні погляди, роблять його неповоротким. Його військова міць численна і сильна, але їй не вистачає інтеграції. Кожна окрема армія тримається мови та звичаїв своєї країни. Проведення військової операції вимагає величезної бюрократичної роботи. ВЄС дає найбільшу кількість солдатів для ООН, але вони у більшості випадків використовуються лише у миротворчій діяльності. У Брюсселі вже багато років лунають сумніви щодо «гостроти» армії Європи.

Близькосхідний Альянс

Поява Близькосхідного Альянсу стала несподіванкою для всіх -- навіть для тих, хто забезпечив цю появу. Єдиним призначенням Альянсу було ослаблення Західного впливу на Ближньому Сході. Організатори та перші члени Альянсу -- Іран, Сирія, Йорданія та Афганістан -- ніколи не планували його довготривале існування. Вони очікували, що Альянс припинить існування вже через десятиріччя, не витримавши ваги відмінностей між країнами.
Друга Холодна Війна змінила все. Народна Республіка Китай припинила бути близьким союзником проти Заходу, перетворившись натомість на загрозу з нестримним апетитом, яка вже дивиться своїми голодними очима на Непал, шматки Індії та навіть на незалежні країни на своїх західних кордонах. Пакистан, Таджикистан та Киргизстан стрибнули в обійми Альянсу, в надії захистити себе від вторгнення. Арабський субконтинент приєднався до нього вже через рік, прагнучи посилити свої політичні позиції перед Заходом. Навіть не усвідомлюючи усієї ситуації, організатори Альянсу створили потужний політичний блок, що охоплював майже увесь Близький Схід. Їхні позиції були аж надто добрими, щоб дозволити усьому цьому просто розвалитися.
Альянс, тепер визнаний Європейським Союзом, вступив на міжнародну політичну сцену з ножем у руці. Він мав цілковитий контроль над більшістю світових запасів нафти, і міцну політичну волю, щоб використати це.
Економічна могутність Альянсу росла паралельно з тим, як світові запаси нафти вичерпувались. Фармацевтичні виробники гуртом перебрались до Близького Сходу, єдиного місця на землі, де нафти було багато і за дешево. Це, разом з багатьма іншими застосуваннями нафти, допомогло Близькому Сходу пережити російську «ядерну революцію» і світовий перехід на ядерну енергетику. Альянс продовжив своє розширення за рахунок Єгипту, Узбекистану, Туркменістану та спірних африканських територіях навколо Червоного моря. У регіоні припинилися усі військові конфлікти, коли Альянс відправив свої війська на допомогу своїм новим африканським членам.
Сьогодні, поширення добробуту відштовхнуло Близький Світ від догми до секуляризованих законів та статевої рівності. Ним все ще управляють особи -- султани, еміри, маліки, президенти та генерали -- але їхній особистий вплив контролюється рештою Альянсу, правителями, які не хочуть щоб їхні колеги виходили за межі. Політична опозиція дозволена, але тільки через тиск з боку ЄС та інших країн. Незважаючи на це, лише кілька членів Альянсу мають працюючі демократичні процеси у своєму суспільстві.
Армія Альянсу велика, швидка та жорстока. Вона одна з найбільш елітних та добре оснащених армій у світі, до того ж має найширші повноваження під час конфліктів ніж будь-яка інша державна армія. Положення її офіційної доктрини щодо «допустимих жертв серед цивільних» вже чотири десятиріччя викликає величезну кількість критики більшості країн, але Альянс не дуже до неї прислухається.

Нова Африка

Народжена з насилля та ворожнечі, Нова Африка знайшла своє об'єднання у розділенні. Перші три десятиріччя XXI століття, вона марніла так само, як і багато років тому, переживаючи громадянські війни, етнічні чистки та непомірні звірства. Це відбувалося до того, як кілька центральноафриканських країн розробили великий проект у 2039 році, щоб знищити горезвісні діамантові картелі і захопити їхні прибутки, використавши їх для власного розвитку.
Це вилилось у військову та економічну різанину. ООН спробувала різні засоби для зупинення сутичок, але через свою слабкість не досягла результатів. Однак, незабаром кілька інших країн приєдналися до ліги, втомившись від контролю західних конгломератів. Через кілька років запеклої боротьби, їм вдалося знищити картелі один за одним. Це дало їм контроль над найбільшими та прогресивними діамантовими й золотими шахтами світу, зробивши їхню об'єднану територію найбільшим постачальником самородних діамантів. Це також дало їм нове відчуття того, що вони здатні досягти разом. Ядро Нової Африки народилось.
Усі африканські країни які приймали участь у знищенні картелів, окрім лояльних Співдружності Океанії та Близькосхідному Альянсу, почали працювати разом, беручи приклад з Південної Америки у будуванні мережі надійних доріг, для підтримки торгівлі та зв'язку. Це також дозволило значно краще постачати їжу. У наступні тридцять років, Нова Африка повністю ліквідувала голод у своїх кордонах, які вона змінила щоб догодити різноманітним етносам та їх бажанню бути незалежними у межах території. Держава дала людям соціалістичну систему охорони здоров'я за дуже високими цінами, але також знайшла добре джерело прибутку у експорті комерційно вирощуваного тропічного дерева та фруктів. Нова співпраця вперше в історії дозволила домовитись о цінах на усьому континенті. Як і Революційні країни, Нова Африка змусила решту світу платити справедливу ціну за свої ресурси та послуги.
Сьогодні, Нова Африка все ще найслабкіша економічна сила з усіх наддержав, але вона швидко росте. У неї в розпорядженні численна та добре мотивована армія, але вона погано оснащена, все ще використовуючи старе американське, та навіть радянське обладнання. Через часті поломки техніки й складну географію континенту, армія має проблеми з просуванням у віддалені райони. Частіше за все, єдине, на що здатні новоафриканські війська, так це помітити приземлення НЛО однією із тисяч патрульних груп, які полюють за браконьєрами та контрабандистами.

Росія

Росії знадобились десятиріччя, щоб відновитись після падіння радянського Союзу та впливу радянської системи на економіку. Вона жевріла як відкрита рана всю першу половину XXI століття, все ще намагаючись придушити постійні повстання у Чечні, все ще стараючись реформувати економіку після 70 років державного регулювання, все ще прагнучи повернути собі втрачену позицію світового лідера.
Покращуватись справи почали після того, як тодішній прем'єр-міністр Євгеній Карамазов надав повну незалежність Чечні у 2047 році. У той час, як нова Республіка Чечня потонула у хвилі насилля через боротьбу за владу, Росія повністю зосередилась на своїх справах, залишивши Чечню на ООН. Та відразу взялася за справу, намагаючись зупинити насилля, але довгий час не досягала ніяких результатів. Врешті, Чечня повернулась у сферу впливу Росії, але вже як визнана незалежна країна.
Спасіння економіки почалося для Росії з видобутку сибірської нафти, особливо після того, як нафтові запаси Близького Сходу почали вичерпуватися. Спеціально для Сибіру була розроблена нова техніка, що могла витримувати надзвичайно жорсткі погодні умови. Країна також побудувала серію атомних електростанцій, вкладаючи великі кошти у розробки технологій, що мали зробити їх меншими, безпечнішими та збільшити їхній термін використання. Замість збагаченого урану, було вирішено використовувати торій як головне паливо для станцій і впровадити технологію «підсилювачів енергії», нових типів реакторів розщеплення, які вперше були побудовані у якості експерименту біля Риму, між 2004 та 2011 роком. Два з нових реакторів навіть могли використовувати плутоній зі списаної ядерної зброї та ядерні відходи зі старих реакторів.
Вісім років після незалежності Чечні, «ядерна революція» Росії нарешті почала працювати на повну силу з винайденням «постпроцесору збіднених часток», який дозволив переробляти 90 відсотків відходів підсилювачів енергії у нерадіоактивні частки за тижні, а не за роки. Росіяни за одну ніч покінчили з віковою енергетичною кризою. Ядерне розщеплення стало безпечним, порівняно чистим і світові запаси торію можуть забезпечити увесь світ до 3000 року.
Сьогодні, багато колишніх радянських республік приєднались до Росії прагнучи мати доступ до останніх ядерних технологій, які стали основним російським експортом. Ядерна революція продовжується і сьогодні, технології постійно вдосконалюються і комерціалізуються. Незважаючи на все ще трохи проблемну економіку, країна перебуває у кращому стані, ніж вона була за всю свою історію -- під ханами, царями й Радами. Військо держави трохи застаріле, але добре треноване і професіональне, до того ж вдосталь забезпечене новобранцями.

Співдружність Океанії

Співдружність націй, політична організація, яку створили більшість колишніх країн Британської імперії втратила велику частину своїх сил, вступивши у другу Холодну Війну. Спочатку, Пакистан порвав усі зв'язки зі Співдружністю, після свого приєднання до Близькосхідного Альянсу. Потім, у той час, як США агонізували після кризи, Великобританія та Канада стали значно більш заклопотаними власними куточками світу, ще до 2030 року перетворившись на членів Співдружності лише на папері.
Зростання сил Китаю змусили Індію та Австралію прийняти значно збільшені військові бюджети, які лягли тяжким тягарем на їхні економіки. У 2035 році, Індія стала ще одним полем бою у китайській громадянській війні. Досвідченні урядові війська легко перемогли індійську армію у коротких, але кривавих сутичках та захопили більшість території країни. У той же час, до Індії наближались війська повстанців.
Разом з деякими південноафриканськими членами Співдружності, Австралія провела повномасштабне військове втручання. Після тижнів жорстоких сутичок, австралійським підрозділам вдалося дістатися сил повстанців та частин індійської армії. Разом їм вдалося майже повністю знищити урядову армію, яка капітулювала у 2036 році.
Ціна виявилася високою. Захоплені частини Індії лежали в руїнах, а після ядерного бомбардування Нью-Делі у країни не залишилось уряду. Голод вже почав поширюватися серед населення. Індія почала віддавати непотрібні шматки території та надала незалежність кільком прикордонним регіонам. Інші країни Співдружності взяли на себе непросту задачу відновлення країни, хоча багато з них вирішили обрати собі нових партнерів і залишити Співдружність.
Відновлення Індії врешті решт об'єднало рештки Співдружності в одну велику країну, яка скористалася своїм вигідним географічним положенням у Індійському й Тихому океанах, щоб брати митний збір за прохід їхніми водами. Торговий флот Співдружності у той же час, був позбавлений цього мита, тому швидко став домінуючим на ринку. після знищення картелів, до рук Океанії потрапило кілька нічийних діамантових шахт, які ті не забарилися використати.
Сьогодні Співдружність націй більше відома як «Співдружність Океанії», або просто «Океанія». Вона прийняла у свої ряди кілька не-Співдружних країн, зокрема Мадагаскар, Зімбабве й Індонезію, поширюючи свій контроль над водами Океанії. Хоча країна і не може сперечатися економічно з іншими наддержавами, вона знайшла свою нішу, та готова зробити усе потрібне для процвітання у ній.
Більша частина військових сил Океанії складається з потужного флоту. У порівнянні з іншими країнами, наземні сили Співдружності сильніші лише за американські, з посереднім тренуванням та оснащенням. Однак, вони здатні на швидке реагування у разі надзвичайної ситуації.

techtree entry

tech news_initial_political_situation
{
	type news
	name "_Political situation before the invasion"
	description "_news_initial_political_situation_txt"
	up_chapter news

	requires_AND { initialaaa }
	time 0
}

«PHALANX та наслідки атаки на Мумбаї»

«Проект PHALANX» був вперше задуманий у Міністерстві оборони США у 1955 році, через занепокоєння зростаючою кількістю повідомлень про помічених НЛО по всьому світу. Можливість інопланетного вторгнення засіла у головах політиків, які вже і без того втратили спокій через ядерну загрозу Радянського Союзу. Можливість існування ворожого інопланетного життя, яке може знайти Землю у космосі видавалась примарною, але... чи могла Америка дозволити собі такий ризик?

Прихильники проекту два роки будували підтримку серед найвищих ешелонів влади. Нарешті, у 1957 році, PHALANX отримав своє перше грошове асигнування. Значна частина цього «чорного бюджету» пішла на спорудження складного підземного комплексу у пустелі Невади, десь на території базі повітряних сил «Нелліс». Комплекс отримав назву «Атлантична оперативна група PHALANX», і був оснащений першокласним обладнанням та укомплектований найкращими та найрозумнішими для того, щоб знайти найефективніші способи боротьби з інопланетним вторгненням на американську землю.

У свої перші роки, проект був надихаючим успіхом. Його науковці розробили революційні технології та створили працюючі прототипи речей, яких світ ніколи не бачив. І все це за не надто високі кошти. Через саму свою природу, PHALANX ставав причиною щорічних бюджетних суперечок, але успіхи його дослідно-виробничого бюро (ДВБ) завжди давали привід продовжувати фінансування.

Однак світ змінився, а PHALANX все ще готувався до чогось, що так ніколи і не трапилось. Війна у В'єтнамі принесла жахливе збільшення воєнних витрат, майже всі вони оминули PHALANX та подібні проекти, котрі спостерігали як їх власні бюджети нещадно різали та скорочували перед лицем війни. Незважаючи на неодноразові запити щодо збільшення фінансування, об'єднаний комітет начальників штабів назвав фінансування чудернацького проекту з п'ятидесятих «полюванням на відьом» та припинив усі виплати, окрім направлених на дослідження та підтримки техніки у робочому стані.

PHALANX так ніколи і не отямився від наслідків війни. Вже ніколи проект не мав таких бюджетів, як в п'ятидесяті роки. Вони розробили деякі нові технології, використані під час війни у Перській затоці, і пережили невеликий підйом на початку XXI століття, коли США значно збільшила воєнні витрати, та після цих сплесків активності знову відійшли у темряву.

Друга Холодна Війна витягла з проекту останнє життя. Його керівники боролися за нього, навіть без грошей для підтримки авіації у повітрі, але навіть винайдення штучного павукового шовку не змогло врятувати їх від стрімко падаючої економіки США. Сповзання країни у руїну призвело до закриття усіх неважливих військових програм, серед яких опинився і PHALANX, якого нарешті виключили з бюджету у 2027, за п'ять місяців до його сімдесятиріччя. Персонал звільнили, базу розібрали, а обладнання законсервували на складах. Про проект забули.

До того часу, як 9 березня 2084 року він був віднайдений старим чоловіком, який згадав як він колись читав про нього у своєму давно знесеному офісі.

Жахливість та ненормальність подій у Мумбаї шокувало світ. Існування іншої розумної раси перестало бути питанням віри. Вона не тільки існує, а ще і зробила найгірший можливий контакт. Різанини були надто масові і помітними, щоб уряди могли просто тримати їх у секреті. Відеозаписи залитих кров'ю вулиць показували по всьому світу. Прибульці не залишили більше ніяких доказів, вони старанно забирали своїх полеглих товаришів і їхнє спорядження.

Після трансляцій з Мумбаї, паніка почала розповсюджуватися зі швидкістю лісової пожежі. Справи тільки погіршились, коли до публіки почали потрапляти новини про різанини у Бонні, Йоганнесбурзі та Бангкоку. Світ зрозумів що його відвідали. Світ також зрозумів, що він під атакою.

Почалися несамовитий пошук рішення. Сесії ООН продовжувалися тижнями, плани писалися і палилися з блискавичною швидкістю. Світ був беззахисним перед вторгненням, як військово так і психологічно. Ніхто не був готовим до такого. Це був давно забутий план можливого кінця світу, який припадав пилом в якомусь офісі стратегічного планування, непрочитаний і не зроблений. Зараз публіка вимагала відповідей, яких ніхто не знав. Дій, яких ніхто не міг забезпечити.

ООН змогла запропонувати лише кілька символічних жестів. Рада Безпеки наказала NASA евакуювати МКС 1 та 2, разом з постійним поселенням на місяці. Цілий ряд запланованих місій на Марсі був скасований... але ніхто не дозволив ООН прийняти найважливіші рішення. Деякі країни хотіли будувати потужні орбітальні захисні системи, інші вимагали дозволу на використання ядерних ракет для перехоплення НЛО. Решта «планів» була ще більш чудернацькою. Ситуація ставала все гіршою, аж доки один старіючий дипломат не згадав «Проект PHALANX».

з повним доступом до старих документів США, ООН були шоковані своїми знахідками. Плани, конструкції, обладнання та тренувальні посібники -- детально пророблена відповідь інопланетному вторгненню. Організація негайно вирішила відродити PHALANX та оснастити його для боротьби з загрозою. Однак всі, хто коли-небудь був пов'язаний з проектом вже померли, або були близькі до того. Потрібні були свіжі кров і мізки.

Анонімним голосування було вирішено тримати деталі проекту у таємниці. Лише кілька найвищих політиків та військових командувачів знали його деталі. Публіку заспокоювали обіцянками та брехнею, поки ретельно підібраний персонал завзято відновлювали PHALANX, намагаючись повернути його бойову форму. Старе обладнання було віднайдене і забране з потріпаних складів, зі старих посібників змели пил, запаси зброї привели у робочий стан. З таємною підтримкою усіх восьми наддержав, проект отримав фінансування, підтримку і людей потрібних для війни.

Залишилося лише знайти достойного лідера.